КАРТИНИ ВОЛОДИМИРА КОЗЮКА Є У ПРЕЗИДЕНТА ЮЩЕНКА. Вінницький художник мріє створити на Вінниччині музей подільської культури
Володимира Козюка у мистецьких колах Вінниці добре знають. Адже він займається колекціонуванням історичних пам'яток: ікон, вишиванок, глечиків, захоплюється фотографією, живописом та... меценатством. Віднедавна він «загорівся» ідеєю створення музею подільської культури.
- Де ви знаходите подільські пам'ятки?
- Близько 8 років я їжджу селами Вінниччини і малюю цикл «Хати під стріхами». У бабусь, чиї хати я малюю, багато давніх пам'яток. І коли чують, що я збираю старі речі для музею, просто дарують. Я хочу створити музей подільської культури, щоб люди бачили свою історію. Але міська влада не може виділити приміщення, хоча у Києві мені готові його надати. Якщо наша влада так і не вирішить це питання, то в столичному музеї гончарства зроблю «кімнатку Поділля».
- Скільки «Хат під стріхами» вже намалювали?
- Не менше 150 картин з натури.
- Хто, зазвичай, купує картини?
- Мої картини у тих людей, у кого я хочу, щоб вони були. Кожна робота — дорога для мене річ. Я вважаю, що неправильно продавати свої роботи на Андріївському узвозі чи в магазині, бо ти не знаєш, у які руки вона потрапить. Тому так трапляється, що тим, хто має матеріальну можливість купити картини, я просто дарую їх. Мої полотна є у Віктора Ющенка, Богдана Бенюка, Анатолія Хостікоєва... А ще у звичайної жінки-бухгалтера. Якось вона підійшла до мене на виставці та попросила відкласти одну «Хату», яка її вразила, поки назбирає грошей. Я подарував їй картину.
- А на замовлення малюєте?
- Ні. Якось Ніна Матвієнко хотіла замовити мою картину. Але оскільки я не малюю на замовлення, вирішила купити картину з колекції. Моєму батьку дуже подобається творчість Ніни Матвієнко, тому я подарував їй «Хату під стріхою». Це було значно приємніше, аніж брати за це гроші.
- Крім живопису, Ви захоплюєтесь фотографією. Що найчастіше фотографуєте?
- Подобається робити фото стареньких бабусь, які несуть життя. Наприклад, я зайшов у хату і побачив, як бабка ліпить вареники, сфотографував її. Фотографував останнього гончара у одному з вінницьких сіл. Фото виходять дуже живі.
- Які ікони зі своєї колекції Ви плануєте передати до музею подільської культури?
- У мене є близько сотні ікон середини XIX — поч. XX століття. Частину я передав у краєзнавчий музей, а також зробив при кафедрі культури у технічному університеті народознавчий центр. Найкращі ікони я не віддаю, тримаю для музею.
- А скільки коштує старовинна ікона?
- Складно сказати. Іноді ікона поч. XIX ст. коштує 20 доларів, а її реставрація — 300. І я її купив. Продав кілька своїх картин, аби відреставрувати цю ікону.
Нещодавно Володимир взяв участь у акції до Дня міста. Близько 10 тисяч різноманітних значків роздали дітям. А пожертви, які кидали у скриньку, віддали дитячому будинку «Гніздечко».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
