ВІННИЧАНКА БУЛА НЕВІСТКОЮ СТАЛІНА, АЛЕ НІКОМУ ПРО ЦЕ НЕ ГОВОРИЛА. Зоя Іванівна Джугашвілі проживала у Вінниці з 1957 року. Похована на П'ятничанському кладовищі у 1983 році. Щороку на Трійцю на її могилу приїжджає дочка Світлана Алілуєва
Коли я почала пошуки слідів у Вінниці Зої Джугашвілі, мене чекало повне розчарування. Дуже багато чого не сходилося. Наприклад, дата смерті: в Інтернеті зазначено — 1957, а на могильному пам’ятнику – 1983. Тому я поїхала на цвинтар. Доглядач П’ятничанського кладовища Микола Діденко підтвердив, що дійсно щороку на могилу Зої Джугашвілі (Тупікової) приїжджає бабуся:
– Кілька разів говорила, що вона нібито внучка Сталіна, але ми просто сміялися, думали, мало що бабця придумає. Але вам краще про це розповість Еріка і її чоловік Володимир Подуфальські.
По дорозі на могилу Зої Іванівни Еріка розповіла, що їй важко в таке повірити, але це правда:
– Адже скажіть, – запитувала мене Еріка, – навіщо все це придумувати, прізвище на пам’ятнику писати? Це ж зараз родичам нічого не дає. Світлана Тимівна, донька покійної, раз на рік приїжджає на Трійцю, коли у нас Проводи на цвинтарі. Вона завжди приходить із жінкою, яка була сусідкою її матері. А от цього року сказала, що, напевно, востаннє приїжджає. Їй все-таки 72 роки, говорить, що сини вже давно не відпускають у таку далеку дорогу. Але якщо вона не буде їздити, то більше ніхто й не прийде на могилу до її матері, вона єдина, хто залишився живим.
Скромна могилка. Звичайний напис «Іде життя, але пам’ять залишається». Тихі сусіди, до яких теж рідні приходять раз у рік. У похоронній книзі ми таки знайшли запис, що 23 лютого 1983 року Зоя Іванівна Тупікова вмерла у міській лікарні №4. У рядку про родичів записано: «Норильськ, Світлана Алілуєва».
БЕЗ СЛІДІВ
Спробувала я знайти документи у Вінницькому відділі РАЦС, де ведеться реєстр всіх поховань. Однак картки з таким ім’ям не знайшлося. Галина Левицька, начальник міського РАЦСу, припустила, що, можливо, картка із записом про смерть вилучена, все-таки Зоя Іванівна була свого часу членом сім’ї Сталіна. До того ж, шлюб з Яковом Джугашвілі був недовгим, і Зою Іванівну практично ніде не згадують. Першою і єдиною дружиною Якова Джугашвілі вважається Юлія Мельтцер.
Та й у Державному архіві Вінницької області ніяких даних про цю жінку немає. Директор архіву Сергій Гальчак після пошуків припустив, що, ймовірно, Зоя Іванівна була простою вінничанкою, звичайною пенсіонеркою, партійних постів не обіймала, стягнень не отримувала, можливо, навіть не була членом партії, тому ніяких відомостей про неї немає.
Легенда з сусідньої квартири
– Ви вірите у це? – посміхаючись, запитала 66-річна вінничанка Софія Волощук, котра 12 років була сусідкою першої невістки Сталіна.
Звичайно, людям важко повірити, що легенда може жити поруч із тобою в сусідній квартирі. Прості люди завжди думають, що велика історія робиться десь далеко. Тому зараз Софія Степанівна із деякою недовірою сприймає повідомлення про те, що її сусідка Зоя Іванівна була першою дружиною Якова Джугашвілі. Адже сама бабуся ніколи про це не розповідала.
– Софіє Степанівно, невже Зоя Iванівна ніколи не згадувала той час?
– Ніколи. До того ж, я була молода – у 1983-му мені було всього 44 роки, і Зоя Іванівна була для мене як мама, старенька, хвора, безпомічна. Я завжди допомагала їй сумки підняти на третій поверх (ми на першому жили). І в під’їзді вона тільки з нами спілкувалася. А в розмовах ми ніколи теми Сталіна не торкалися.
– Зоя Iванівна жила одна?
– Так, коли ми з родиною у Вінницю переїхали жити, її чоловік, генерал Тупіков, уже помер і вона жила одна. А ховати її приїжджала дочка Світлана Алілуєва із синами.
ЯК ЖЕ З’ЯВИЛАСЯ НЕВІСТКА СТАЛІНА У ВІННИЦІ?
Зоя Гуніна народилася 30 грудня 1909 року в місті Дмитров Московської області. Її батько був комерсантом, хоча багато джерел називають його священиком, а саму Зою – попівною. Яків Джугашвілі познайомився із Зоєю, коли ще вчився в школі, а Зоя була слухачкою курсів англійської мови. Ні, дівчина не була старшою за Якова, просто Сталін забрав сина від першої дружини в Москву. Хлопець відставав у навчанні, тому вчився на кілька класів нижче. Закінчивши школу, Яків не пішов в інститут, а повідомив батькові, що хоче одружитися на 16-річній Зої Гуніній. Звичайно ж, Сталін був проти такого шлюбу. І його тоді підтримали всі члени родини. Не знайшовши розуміння, 19-літній хлопець вирішив покінчити життя самогубством. Дотепер невідомо, де він знайшов пістолет. Але однієї ночі на кухні кремлівської квартири Сталіна прогримів постріл. Яша стріляв в серце, але не поцілив. Три місяці він провів на лікарняному ліжку.
Вийшовши з лікарні, в 1925 році Яків все-таки одружився із Зоєю й виїхав з нею у Ленінград до батьків Надії Аллілуєвої, другої дружини Сталіна. У 1929 році у молодої сім’ї народилася дочка Галя. Сталін їм не допомагав. Яша влаштувався на роботу електриком, але зарплата в нього була невелика, і родина ледь зводила кінці з кінцями. Свою першу внучку Сталін так жодного разу й не побачив. Коли дівчинці було 8 місяців, вона захворіла запаленням легенів і померла. Поховане маля у місті Пушкіно під Санкт-Петербургом. Нещастя зруйнувало шлюб Якова і Зої, але примирило з батьком: Йосип Віссаріонович наполіг, щоб його старший син повернувся в Москву.
У 1938 році старший син Сталіна познайомився з одеситкою Юлією Мельтцер, артисткою балету. Гарна світська жінка – Джугашвілі закохався в Юлю без тями. Але батько знову був проти. Цього разу Сталіна не влаштовувала національність обраниці сина. Та Яків і знову не послухав батька й одружився з Юлією. У цьому ж році в них народилася дочка Галя. Саме Яків наполіг на тому, щоб дати дитині це ім’я. 23 червня 1941 року Яків Джугашвілі пішов на фронт. Більше ніхто з рідних його не бачив. А Галина Яківна зараз проживає в Москві й носить прізвище Джугашвілі.
А ЩО ІЗ ЗОЄЮ?
Після того, як у 1929 році Яків виїхав у Москву, Зоя закінчила Гірничий інститут у Ленінграді, і стала жити в громадянському шлюбі з міліціонером Тимоном Козирєвим. Молоді люди не могли розписатися, тому що офіційно Зоя не була розлучена з Яковом. Більше того – Якова розлучили без Зої. Зрозуміла справа – з огляду на стан батька. Але про те, що Зоя залишилася «солом’яною вдовою», ніхто не подумав. Тому Зоя так і жила під прізвищем Джугашвілі. З Тимоном у громадянському шлюбі у них народилася дочка Світлана. Зараз 72-літня Світлана Тимівна живе у Норильську, де вона вийшла заміж за гірничого інженера Алілуєва. Так з’явилася друга Світлана Алілуєва, щоправда, у її прізвищі одна буква «л» у першому складі.
ЧИ ПОМИЛЯЄТЬСЯ ІНТЕРНЕТ?
Запустила по генеалогічному пошуку ім’я Зої Джугашвілі, і мережа видала мені тільки чотири згадування про першу дружину Якова Джугашвілі. Говориться, що вона дійсно похована у Вінниці, тільки рік смерті у всіх джерелах – 1957. Помилка? Виявляється, й Інтернет помиляється. У 1957 році Зоя Джугашвілі не померла, а вийшла заміж за генерал-підполковника Тупікова. Його призначили командуючим авіаполком й авіаз’єднанням Далекої авіації, що дислокувався у Вінниці. Генерал дав Зої Іванівні своє прізвище. А за кілька років до смерті Зоя Тупікова розлучилася з генералом і перейшла на своє прізвище. Однак документи поміняти не встигла. Тому й похована під прізвищем Тупікової.
Залишилося ще багато питань, тому я вирішила все-таки розшукати її дочку Світлану Алілуєву.
НІЧНИЙ ДЗВІНОК У НОРИЛЬСЬК
Я не розрахувала, що у нас із Норильськом різниця у 6 годин, тому подзвонила на квартиру до Світлани Тимівни серед ночі. Вона дуже здивувалася, що хтось цікавиться долею її матері, але все-таки погодилася відповісти на кілька питань.
– Світлано Тимівно, в Iнтернеті рік смерті вашої мами стоїть — 1957. Або це помилка, або хтось свідомо намагався щось приховати?
– Та про неї нічого не знали. Офіційно друга дружина Якова – Юлія – вважається його першою дружиною. І їх донька Галина живе в Москві. А в 1957 році моя мама просто переїхала з чоловіком в Україну, поміняла прізвище, от її сліди і загубилися.
– Як вийшло, що у вас однакові прізвища й імена з іншою відомою Світланою Аллілуєвою?
– Просто я вийшла заміж за інженера Алілуєва. Такий поворот долі. Звичайно, мама не думала про таке, коли називала мене Світланою.
– Мама ніколи не розповідала про той період?
– Вона намагалася розповідати, але я, на жаль, не хотіла слухати. Був час такий, ми жили іншим життям, і я завжди говорила, що мене те життя не стосується. У мене залишилося трохи документів з її минулого життя, де підтверджується, що в неї була дочка, що вони з Яковом були розписані, що вона має прізвище Джугашвілі.
– Розкажіть про вашу сестричку Галю.
– Вона похована у Пушкіно, на жаль, я не знайшла її могилу. Коли я була молодою і вчилась у Ленінграді, мама увесь час просила з’їздити на могилу, описувала її, а я тоді не поїхала принципово. Це ніби як ревнощі були. Я думаю, що могили вже немає.
– Ви ніколи не спілкувалися із сьогоднішніми родичами по лінії Сталіна?
– Ні. Мама була такий короткий період родичкою з ними. І потім вона була забута, тому що там і без моєї мами було про кого говорити. А я й сама не хотіла спілкуватись. Коли Світлана Аллілуєва приїжджала в Норильськ у відрядження, я сама не захотіла з нею зустрітися. Вважала, що у мене своє життя. А те життя пройшло.
Ось така історія була у житті нашого міста. Ходила собі вулицями жінка, купувала хліб і молоко, а оточуючі і не знали, що її доля колись була пов’язана з великою Історією...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
