Миколу Стасюка добре знають у Хмільнику і як суддю районного суду, і як поета, члена місцевого літературно-мистецького клубу «Золота троянда». Нещодавно він святкував золотий ювілей і вихід другої поетичної збірки «Проміння сонця — солодар».
- Миколо Iвановичу, професію судді ніхто не назве легкою. Як вона впливає на поетичну творчість?
- Все моє життя, весь досвід, всі роздуми і сподівання — у моїх творах, — відповів ювіляр. — У роботі, безперечно, треба бути зібраним, серйозним. А вірші — це живі свідки пережитого, буває, все переболить, перекипить, і тільки тоді виливається у поетичні рядки. «Не став би, мабуть, я поетом, щоб не хвороби й вороги...» Мене вразила історія сільської жінки, Героя Соціалістичної Праці, яка померла від голоду і холоду в занедбаній хатині, між собаками. Як відлуння цієї трагедії, народилась моя поема «Прокажена», героїня якої, не витримавши ударів долі, йде на хресні муки і самоспалюється на вигоні поза селом. Відтак все, що торкається душі, шукає виходу в слові.
Римувати Микола почав ще в школі. Юриспруденція стала покликанням, і він вступив на стаціонар найпрестижнішого в ті часи Харківського юридичного інституту. Після закінчення ось уже більше двадцяти років працює суддею у Хмільнику. Хоч і отримував привабливі пропозиції щодо роботи в обласному центрі, але залишився вірним рідному місту. Тут його коріння, тут народились син і донька, і тут в повній мірі розвинувся поетичний талант Миколи Стасюка.
Джерела поетової любові беруть початок з його хліборобського родоводу — від кучерявих споришів, дідового «окрайця від зайця», чашки парного молока з маминих рук...
Я син селянський
і пишаюсь цим,
Де б не бував, я буду пам'ятати
Село своє над
пагорбом крутим
I вікна сині маминої хати.
Я — українець!
Гарно ж як звучить!
Акорди милозвучні та чудові,
Мелодія закохана бринить
В протяжних наших
співах і розмові...
Iрина ЗОНОВА, м. Хмільник
УМІЙ ПОБАЧИТИ ЖИТТЯ!
Нахились, берізонько, кісьми-
вітами гнучкими наді мною.
Колихай тихенько над грудьми
білосніжно-ніжною рукою.
Молоденька листяна різьба
мелодійно хай вібрує звуки;
Хай зозуля молоді літа
порахує трепетно для муки.
Ляжуть роси чисті на чоло,
стане серце світлим,
наче сонях.
Покарбує сонце, щоб було
мерехтіння долі на долонях.
Кожен день прожитий — на лиці.
Та радію я не цьому нині,
Вогник щастя стискую в руці
— скарб у тій,
що не прожита, днині!
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =