ЙДУЧИ ДО ЗАГСУ, ЛІДА З ВАСИЛЕМ ЗАБУЛИ... ПАСПОРТИ І ПОВЕРНУЛИСЬ ДОДОМУ ХОЛОСТЯКАМИ. Втім, "погана прикмета" не завадила їм щасливо прожити 50 років разом
Їхнє кохання почало зароджуватися на день Андрія Первозванного. Шостого січня 1956-го, саме на Різдво Христове, народилася їхня сім'я. Напевно, з Божого благословення Василь та Лідія Франкевичі душа в душу вже півсторіччя! Коли «золоте подружжя» дивиться одне на одного, в їхніх очах стільки ніжності та щирості, як і піввіку тому.
Бабушка рядышком с дедушкой
Столько лет, столько лет вместе.
Бабушка рядышком с дедушкой -
Снова жених и невеста!
Гірко молодим!!!
У селі Кульчини, що на Хмельниччині, молодий ще тоді Василь Франкевич палко покохав Лідію Шиборовську. І хоча все дитинство прожили по сусідству, між ними виникло справжнє кохання. Коли у 1952 році Василя забрали на службу в далеку Радянську Гавань, що у Владивостоці, прочекати милого Лідії довелося цілих три роки і вісім місяців. Щоб довгий та нудний час швидше минув, молода комсомолка завербувалася на Донбас. Мало не щодня закохані писали одне одному листи.
А одного дня до оселі Лідиної бабусі, де тимчасово жила дівчина, хтось постукав. Коли відчинилися двері, Ліда мало не втратила свідомість. На порозі стояв гарний кучерявий чоловік. Це був Василь! Приїхав забрати свою кохану. То було справжнім передноворічним сюрпризом!
На початку 1956 вже нареченими Василь та Лідія пішли 18-кілометровою дорогою до райцентру Красилова, щоб розписатися. Але... забули вдома паспорти. Тож повернулися додому холостяками.
Проте штамп у паспорті для закоханих не мав жодного значення. У день, коли народжувався Христос, Василь та Ліда запросили кілька родичів та відзначили своє весілля. В ті часи святкові столи були не такі шикарні, як сьогодні. Разом з гостями молодята поїли картоплі, поговорили та полягали спати.
Через п'ять місяців Ліду з її чоловіком запросила жити до себе її бабуся. Молоде подружжя вирішило переселитися до Вінниці. Вже у місті Ліда та Василь вирішили узаконити свій шлюб, адже незабаром на світ Божий мав з'явитися плід їхнього кохання. У 1957 році родина Франкевичів збільшилася. Народилася дівчинка, яку нарекли Мілочкою, а за кілька років — синочок Валерій.
Отак душа в душу і прожили Василь та Лідія цілих 50 років. Багато було перешкод, але вони змогли вистояти і жодного разу не обманути один одного. До серйозних сварок ніколи не доходило. А якщо й говорили на підвищених тонах, то так, щоб, не дай Боже, не почули діти.
Ось чому пані Лідія радить теперішнім молодятам «кохати, розуміти один одного, не боятися труднощів. В будь-яких ситуаціях знаходити компроміс. Дарувати ласку не лише дітям, а й чоловікові». А пан Василь переконаний: якщо чоловік не поважає жінку, тоді він і сам себе не поважає.
- Що б у день свого «золотого весілля» ви сказали одне одному? — запитала я ювілярів.
- Я щаслива, — зізналася «золота наречена». — Спасибі Василю за його любов та ласку.
- А я дякую Ліді, — не залишився у боргу чоловік, — за розуміння, ніжність. А ще за те, що завжди була гарною господинею.
Звичайно, в «золотій» родині мали б народитися і «золоті» діти. Люди, які багато років товаришують з родиною Франкевичів, розповідають, що Міла та Валерій перебрали всі гарні якості у своїх батьків.
- Міло, напевно, мама давала вам багато порад. Яка запам'яталася найбільше?
- Бути жінкою!
В домі «золотого подружжя» завжди багато людей. Щодня до них заходять то діти, то троє онуків і навіть правнуки.
Ласки та турботи Лідії Франкевич вистачає і на братів наших менших. Сьогодні разом з нею та її чоловіком Василем під одним дахом проживають шестеро котів та маленька собачка Лінда. І хоча не ті вже здоров'я та роки, подружжя щасливе. Бо зуміли зберегти свої почуття.
На «золотому весіллі» гостювала Аріна КАНТОНIСТОВА
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
