"КСЮШО, ВИЛАЗЬ, ЧОГО ТАМ СИДИШ?", - погладжуючи живіт вагітної матері, просила старша донька. І випросила... Немовля з'явилося на світ п'ятимісячним
У минулому номері «ПР» було опубліковано лист вінничанки Віри Соловей «Моя Ксюшка важила всього 980 грамів...» Ми зустрілися з щасливою матір'ю і з її дозволу взяли «перше інтерв'ю» у її чарівної донечки.
...Ніби відчуваючи, що вона стала героїнею дня, Ксюша поводилася, як справжня леді. Одягнена у чарівну сукенку, дуже спокійно, з почуттям власної гідності позувала перед об'єктивом фотокамери.
- Буде у мами моделлю, красуня бабина, - не могла натiшитися онучкою бабуся Надiя Володимирiвна.
- А чом би й нi? – погоджувалася щаслива мама дiвчинки. – Хоча, коли Ксюша у свої 5 мiсяцiв з’явилася на свiт, нам казали: «Це не дитина, а… плiд». Але ми усi так любили її, що вона просто не могла не вижити….
Вiра та Вiктор Соловей дуже хотiли другу дитину: братика чи сестричку своїй старшiй донечцi Свiтланцi. Однак спроби Вiри завагiтнiти закiнчувалися невдало.
- Я мала два викиднi зi строком 7 тижнiв, - пригадує 35-рiчна Вiра. – I коли я знову завагiтнiла i знову на такому ж строку у мене почалася кровотеча, лiкарi сказали, що це, напевне, мiй органiзм звик «вiдторгати» дитину. Втiм, цього разу менi вдалося доносити дитя до 5 мiсяцiв. Сьогоднi, коли усе позаду, ми жартуємо, кажучи, що це старша донька, 13-річна Свiтланка, випросила її народитися ранiше. Адже, коли я ходила вагiтна, Свєта часто лягала поруч зi мною i, погладжуючи живiт, казала: «Ксюшо, вилазь! Ну, чого ти там сидиш? Я так хочу з тобою погратися…». Ото наша Ксюша i послухалася….
9 березня посеред ночi мене забрала «швидка», бо почалася кровотеча. Три днi я лежала «на уточцi» пiд крапельницею i коли з мене випадали згустки, все питала, чи це не дитя. Прогнози були дуже сумнi. Одна лiкарка взагалi прийшла i сказала, що дитину будуть рiзати по шматках i витягувати з мене.… Я в сльози, кажу, але ж я вiдчуваю маля, воно живе, рухається! Не треба витягувати, я буду народжувати…. I з Божою помiччю та неймовiрними зусиллями лiкарiв моя донечка таки з’явилася на свiт.
Як правило, усi дiти при народженнi кричать. А Ксюша лише тихенько, як кошеня, писнула i замовкла. Я запитала, чи жива дитина, але менi не вiдповiли нiчого, тiльки коли привезли в палату, дали книгу, де чорним по бiлому було записано, що народжена до 28 тижнiв дитина – це… викидень. Можете уявити собi, що я пережила!
Вага Ксюшi при народженнi була 980 грамiв, але на 5-ту добу вона важила вже 700 грамiв. Звичайно, я розумiю, що лiкарi не могли дати нiякої гарантiї, чи житиме дитина. Але коли я попросила охрестити її – не заперечували. Так що на 9-й день перебування в реанiмацiї наша Ксюша стала рабою Божою Оксаною. За хрещену взяли Вiту Кравчук, колегу по роботi ( ми з чоловiком обоє iнженери-землевпорядники, працюємо у Вiнницькому iнститутi землеустрою), а за кума – Сергiя Шеремету.
Певно, хрещення стало поворотним моментом у життi новонародженої дiвчинки. Вона почала набирати вагу.
- Що там казати, - згадує тепер Вiра, - життя Ксюшi i справдi висiло на волосинi. Адже при народженнi у неї було запалення легень. У реанiмацiї протягом мiсяця їй капали iмуноглобулiн, а потiм ще пiвтора мiсяця її виходжували у вiддiленнi для недоношених. Тому я низько схиляюся перед лiкарями з першого пологового будинку – доцентом Наталею Ларiонiвною Степанюк, Наталею Григорiвною Буртяк, Таїсiєю Олександрiвною Кiрпiчнiковою, Володимиром Дональдовичем Грибом. Величезне спасибi також медперсоналу дитячої обласної лiкарнi, i Оленi Юрiївнi Кондратюк, зокрема, а також нашому дiльничному педiатру Наталi Борисiвнi Соколовськiй. Якби не вони – навряд чи сьогоднi я почувалася б найщасливiшою на свiтi мамою.
Вiра i справдi почувається сьогоднi щасливою. За словами масажистки Марини Євгенiвни Васькiвської, яка кожних 10 днiв робить маленькiй лiкувальнi масажi, у своєму розвитку дiвчинка вже наздогнала ровесникiв.
- У Ксюшi сьогоднi вже є два зубчики, - хвалиться Вiра, – вона дуже хоче ходити. А ще дуже любить «танцювати», причому має вишуканi смаки: їй подобається класика – вальси Штрауса, Шопена, Чайковського. З iграшок теж вiддає перевагу музичним – брязкальцям, «мобiлцi». Мабуть, артисткою буде, бо дуже любить увагу.
- Що ви побажали б батькам, у яких народжуються недоношенi дiти? – звернулися ми до Вiри.
- У жодному разi не впадати в панiку. Просто любити своє дитя i сподiватися на милiсть Божу. До речi, коли я народжувала, нас, мамок, у яких народилися дiти зi строком 5 мiсяцiв вагiтностi, було четверо: Таня Слободянюк із Жмеринки, Таня Плєсна з Могилева-Подiльського, Люда Куценко з Бару i я. У всiх нас народилися дiвчатка, i усi вони вижили. Зараз я пiдтримую стосунки iз дiвчатами i рада, що у них все добре.
Iнна ЧЕРВIНЧУК
PS.: Прикро те, що через передчаснi пологи Ксюша позбулася обiцяних державою восьми тисяч гривень допомоги. Може, все-таки можна було б переглянути це питання? Адже виходити Ксюшу коштувало понад 10 тис. грн.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
