"ГЕЄМ МЕНЕ ЗРОБИЛА ДРУЖИНА, ЩОБ КРАСТИ У МЕНЕ ГРОШІ І ЗРАДЖУВАТИ"
«На мою думку, у минулому номері газети і редакція, і читачі «Подільської радниці» були зневажені – підступно і підло! І – не лише першим словом великого листа, який увесь просякнутий продумано спланованою брехнею.
...Моя колишня дружина робила вже все, на що була здатна: віддала хвору, неповноцінну (з народження не бачила, не чула, не розуміла нічого) дитину мамі в село, не турбуючись особливо про її щодення, віддала – аж до смерті у 12 років. Ще тоді подруга по життю не могла ніяк знайти собі місця у моєму бізнесі, яким я сушив свою голову вдень і вночі: що і де дістати та задіяти, кому подзвонити, аби встигнути, як вчасно розрахуватись, як ризикнути, щоб тебе не обдурили, не пограбували, як забезпечити справу чесно й прозоро, щоб не боятись перевірок і щоб на тебе не ображались працівники за зарплату... Врешті-решт, я їй знайшов роль як дружині – контролювати грошові надходження і розпоряджатись ними.
Нехай кожен з читачів уявить собі, що він добре знає ту справу, яку робить. І нехай уявить, що долучив у поміч близьку людину з надією підтримки, з довірою. І що ви відчуватимете, коли дізнаєтесь, що ця «близька» краде зароблене вашим розумом і працею? Що б ви сказали своїй другій половині, якби дізнались, що за ті вкрадені гроші вона таємно купила дві квартири у престижному районі біля Центрального базару? Як би ви сприймали дзвінки знайомих із запитанням, для чого ваша жінка, розраховуючись за покупки, навмисно демонструє розкриту дамську сумочку, напхану пачками грошей?
А тепер ще запитання, але до чоловіків: майже в кожного з нас болить спина чи шия, так? Може, зірвав я їх собі, тягаючи сумки й тюки в Польщі та Туреччині, може, від нервувань і від тих клопотів, як-то забезпечити примхи коханої поїхати на відпочинок до Арабських Еміратів чи за інший кордон, потім через кілька місяців – у Крим, потім, ще через кілька місяців, у Карпати, і так увесь час, роками. І після поїздок з подружками на сонячні узбережжя дивувався: чому вона не засмагла і бідкається, що повернулась «така втомлена, така втомлена...» А потім дізнатись від тих, хто бачив (за іронією долі!), як благовірна бля...ла по нічних кабаках, а вдень мусила відсипатись, аби увечері знову продовжувати... Як би ви, мужики, сприймали істеричні верески, що я на своїй фірмі замовляю масажі не для того, щоби позбавитись від клятого болю в хребті та шиї, роздягаюсь та зачиняю двері не для того, щоб хтось з працівників випадково не побачив керівника оголеним, бо маю на це людське право, диктоване соромом, а для іншого? Ну, хіба розумна жінка? Не лукавлю, доводилось від роздратування «закривати» своїй нерозумній «половині» рота. А хіба не з народної пісні слова «Чоловік би жінку не бив, якби не язичок»?
Як би ви, чоловіки, сприймали жінку-неврастенічку, яка не хоче на утримання її і другої нашої донечки півтисячі доларів щомісяця та непідйомні сумки з продуктами з доставкою додому? За це ви просто хотіли б бачитись з 9-річною донею. А дулі! Мама навмисне забрала її з Вінниці і відвезла до баби в село, де нема ні води теплої, ні туалету, де дитина ходить у брудному смердючому одязі і порваних колготах. За те, що я приходив у школу ще у Вінниці побачити дочку, вчительку шокували претензії дружини: «Ви для чого дозволяєте їм спілкуватись? Він вас підкупив? А звідки у вас, у вчительки (!), мобілка? Це він вам купив?». Педагог з 35-річним стажем не могла отямитись!.. І коли я далі приїжджав до школи побачитись з малою, то одного разу перелякана дитина сказала: «Татусю, за те, що ми з тобою розмовляємо, мене мама тримала довго в замкнутій темній кімнаті і б’є шнуром від праски...» Скажіть, я жив 12 років з нормальною жінкою?
Як би ви, чоловіки, турбуючись про дитину, клали їй щорічно на рахунок 3 тисячі доларів задля того, щоб тільки у повноліття вона отримала 30 тисяч для початку самостійного дорослого життя, то як би ви сприйняли «заявочку»: «Дай зараз, і то все!...» Кому? Мамці, яка ніде не працює і не хоче працювати, а розважається у Вінниці, відправивши дочку престарілій жінці в село, утримуючи роками у війні проти мене двох адвокаток?
Ні, я не задовольню такі амбіції колишньої! Серце кров’ю обливається за те, що дочка росте серед тупості і бідності, що долає 2 км шляху до школи. Ще раніше запропонував купити у Вінниці трикімнатну квартиру – теж незгода. А знаєте, чому? Ось і дійшли до найцікавішого питання...
Коли я виявив, що жінка крала з бізнесу гроші, коли переконався в її бля...ому розгульному житті і не захотів далі цього терпіти, вона заявила, що хоче... половину всього, що я заробив, не доклавши до цього ні розуму, ні праці! Згодом мене повідомили, що вона шукає (!) виконавців на замовлення – моє вбивство. Отоді й мусив переписати бізнес на друзів, родичів, поставив до відома міліцію. Ті, хто знав нашу сім’ю роками, дивувались: «Чому твоя жінка з жиру біситься, вона ж без тебе нічого не може, бо не вміє?»
Вона пообіцяла, що знищить мене все одно, придумає, як. Я вже пережив безліч перевірок безлічі органів і працюю спокійно далі. А з її листа в газету – я гомік. Це – раз. Педофіл – це два. Що ж, шановні читачі, в наступному номері, напевне, почитаємо, що я ще зоофіл і купив десь у селі козу, вівцю й кобилу, а в багажнику машини вожу «для бистрячка» курку. Для гостроти відчуттів вже замовив в офіс акваріум, поставив біля робочого столу, де розминають мою шию і спину, щоб від великої черепахи чи золотої рибки після розслабухи оргазм отримувати...
Отакі справи в мене, вельмишановні читачі. Чи зрозуміли ви, що «собака зарита» в оскаженілій від злості, жадібності і заздрості стерві, яка не захотіла жити в нормальних побутових умовах з нормально мислячим і недурним чоловіком. Як я можу допустити, щоб вона користалася результатами мого розуму і праці, кинувши напризволяще в селі неповнолітню дитину? Прогуляє накрадені в мене гроші, видурять їх з неї адвокати, «перетрахають» її ще декілька «альфонсів», а що ж далі?..
Спокійно й впевнено підписуюсь під усім висловленим своїм справжнім (на відміну від тебе) ім’ям я, Валера»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
