В УКРАЇНІ ДВА МУЗЕЇ ХЛІБА. Один із них знаходиться на вінниччині
На Україні багато музеїв. Всі вони зберігають історію нашого народу та землі. Але серед них лише дві скарбниці духовності розповідають про історію найголовнішого атрибуту кожного столу — хліба.
Саме такий музей вже двадцять років приймає у себе відвідувачів у селі Білопілля Козятинського району. І хоча ним керує людина, яка здобула першу освіту за фахом інженера-конструктора, її душа завжди була ближчою до життя наших пращурів. Цього року Білопільському музею хліба присвоєно звання Народного.
Багато-багато років тому, в 18 столітті, у селі Білопілля, що на Козятинщині, жив звичайний чоловік Федір Білошкап. Ще з молодих років після смерті батьків залишився він з двома молодшими сестричками на руках. Життя у родини було несолодке. Багато горя випало на їхню долю. Та про доброзичливість і щирість Білошкапів у селі говорять ще сьогодні. Вітряк, який у свій час сотням людей з усієї округи перемолов пшениці (його збудував власними руками Федір), стоїть й досі у центрі села. Дивлячись на його п’ятнадцятиметрову горду «поставу», яку видно далеко за селом, навіть не віриться, що з'явився він ще у 18 столітті. Біля нього згодом створили музей хліба.
Тут на власні очі можна побачити, як до революції зовні і зсередини виглядала сільська хатина та клуня, душею відчути, як народжувався хліб.
На жаль, минулого року не стало першого директора музею хліба Анастасії Бойко, яка опікувалася ним з 1986 року. Після того, як Анастасія Лук'янівна пішла на пенсію, музей потрапив у руки людей, які практично не цікавилися ні майбутнім, ні минулим історичної пам'ятки. Хтозна, якою б була доля унікального на Україні музею просто неба, якби у 2001 році не з'явилася у Білопіллі Ніна Климова. З того моменту другий на теренах нашої держави музей хліба заново народився.
- У нашого музею є майбутнє. Хоча за 13 років незалежності України він занепав, — розповідає Ніна Петрівна. — Коли мене призначили директором, у хатині гуляли павуки та миші. Я дала обіцянку, що кістьми ляжу, та все, що мені довірили, відтворю. Шкода, що сьогодні відвідувачі не побачать ні плуга, ні культиватора, ні борони, вони зникли. Згодом викрали і сінограбарку. На прикритому майданчику залишилися тільки таблички. Не можу я показати тепер і бандуру... Коли зрозуміла, що крадіїв не знайдуть, з відчаю пішла навіть до ворожки. Та не лише за це болить серце. Молодь б'є ліхтарі. Проте залишається ще багато людей, які не забувають свою історію і поважають майбутнє. Наш музей процвітає завдяки опіці районної та сільської адміністрацій. Не забуває про нас керівництво місцевого КСП. У цьому році завдяки Козятинському МНС зробили нові крила вітряку.
Ніна Климова в одній своїй особі і директор, і сторож, і прибиральниця в музеї.
- На посаду директора музею я йшла не заради грошей, — каже Ніна Климова. — Просто історія нашої землі — для мене понад усе. Приємно, що і моя родина поділяє таку думку. Більше половини експонатів у традиційній українській хатині ми принесли з дому та купили. Власними зусиллями намагаємося і підтримувати експозиції у гарному вигляді.
Зараз надворі зима. Музей під відкритим небом тимчасово пустує. Та з першими весняними промінцями сонця до Білопілля знову почне з'їжджатися чесний люд, щоб вшанувати хліб наш насущний.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
