"САША ПОКИНУВ МЕНЕ ВАГІТНОЮ і пішов до своєї дружини. Як жити після такого обману?"
«Доброго дня, шановна редакціє! Я постійна читачка вашої газети. Ніколи не могла подумати, що колись і в мене виникне необхідність поділитись з вами своїм важким болем. Немає сил тримати це в собі.
Мені 23 роки. Звуть мене Алла. Рік тому я познайомилась з хлопцем, повертаючись одного вечора з подругою з вечірньої прогулянки. Йшли по вулиці і за спиною почули голоси чоловіків, які звертались до нас з проханням зупинитись. Не звертаючи уваги на них, ми продовжували йти, не сповільнюючи ходу. Але мужчини наздогнали нас, запропонували познайомитись.
Це були троє веселих юнаків. Вони провели нас до будинку, і на тому ми розійшлись. Через декілька тижнів, повертаючись з роботи, я помітила попереду одного з тих хлопців. Він був найвродливіший серед них. Я сором’язливо опустила голову і думала пройти непомітно. Але він впізнав мене і підійшов. Поговорити кілька хвилин ми вирішили, гуляючи в парку. Ми гуляли довго, не помічаючи, як спливає час. Юнак розповів, що він з другого міста, звати його Саша. Він зі своїми колегами приїхав до нас по роботі у відрядження. Минав час, а я слухала його, як зачарована. З тих пір він почав приходити щовечора. Ми ходили вечорами гуляти, відвідували кафе. Він постійно приносив подарунки. І я, не помічаючи того, закохалась до безтями. Як мені тоді здавалось, він теж.
Після двох місяців зустрічі ми почали думати про те, щоб разом жити. Так і сталось. Все було, як уві сні, або в чудовій казці. Я пішла з роботи, була постійно дома. Зустрічала його з роботи, ділила з ним радощі і неприємності. Через деякий час він сказав мені, що хотів би, щоб я народила йому донечку, навіть ім’я придумав зарання. І так сталось, що я завагітніла. Радощам не було меж. Але біда не змусила себе довго чекати: на третьому місяці я втратила дитину. Ночами не могла спати. Він весь цей час був поряд, постійно підтримував, і доля змилувалась, я завагітніла знов. Пройшла повне обстеження, лікарі сказали, що нічого не загрожує і я спокійно можу народжувати. В чотири місяці нам у лікарні сказали, що народиться дівчинка. Від радощів аж голова крутилась.
Та знову доля почала знущатись, а тепер і зовсім намагається стерти мене з життя. Сашко поїхав додому, щоб провідати батьків. Та коли повернувся, то був вже зовсім не ніжним і не турботливим. Почав постійно дорікати мені за кожну дрібницю.
Міг ні з чого підвищити голос або взагалі не розмовляти по кілька днів. А нещодавно я повернулась із села від батьків і завмерла на порозі: він сидів на стільці, а біля нього стояли сумки з його речами. Занімівши від побаченого, я почала плакати, намагалась зрозуміти, що все це значить. На мої запитання він повідомив мені таке, що я ледь не втратила свідомість. Він сказав, що його робота вже закінчилась і йому потрібно повертатися у своє місто, але мене він взяти не може і залишитись теж, тому що його дома чекає дружина. Від почутого мені немов заціпило, я не могла вимовити навіть слова. Взявши сумки, він підійшов до дверей, обернувшись, крізь зуби вимовив: «Пробач за обман». Сказав, що любить, але сім’ю зруйнувати теж не хоче. Попросив, щоб я йому зателефонувала, коли народжу. І зачинив за собою двері.
Я залишилась зовсім сама, вагітна вже 6 місяців. На серці камінь, у душі діра, обличчя не висихає від сліз. Як далі жити? І чому доля зі мною така нещадна?! Від душевного болю дихати важко.
Прошу вас, якщо це можливо, опублікуйте цього листа, може, він прочитає його та зрозуміє, що накоїв. Бо я ж так і не встигла йому нічого сказати. І ще, дорогі дівчата, дуже вас прошу, вдивляйтесь добре, що насправді ховається під зовнішньою красою».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
