ЗЛЯКАВШИСЬ ЗА ДIТЕЙ, ПЕРЕСТАВ ПИТИ I ЗНАЙШОВ РОБОТУ. Дружина покинула вiнничанина i виїхала в Португалiю на заробітки
Старцi кажуть – якщо людина сама не може змiнити своє життя, то Господь їй посилає такi випробування, що нiчого не залишається, як стати кращою.
Ця реальна iсторiя трапилась у Вiнницi. Жила звичайна родина: Сергiй, Антонiна i двiйко дітей – хлопчик та дiвчинка. Дружина, як це часто буває, все тягнула на собi. А чоловiк, вiд того (як сам казав), що не може знайти роботи, все частiше заливав свою неспроможнiсть у горiлцi. Дружинi довелося тягнути усiх i з гiркою усмiшкою казати, мовляв у мене троє дiтей. «Аби не бив», – додавала вона.
Це підливало гiркоти їхньому розваленому шлюбу. П‘яного Сергiя затягували на п‘ятий поверх «хрущовки» його друзi по пляшцi i залишали на килимку перед дверима. Це було ще добре. Гiрше, коли приносили тiльки до пiд‘їзду. I тодi усi цiкавi спостерігали. як вiн рачки намагається лiзти по сходах. А там засинає. Потiм сусiди почали в очi говорити, що її Сергiй «не доносить» додому i мочиться просто у пiд‘їздi.
Було й таке, що Тоня вигнала чоловiка з дому. Але йому не було куди пiти. I вiн деякий час жив у пiдвалi їхнього ж будинку. Тоня ловила презирливi погляди сусiдiв i благальний погляд чоловіка, яким вiн дивився з пiдвального вiконця, де не було навiть скла. I вона забрала його додому.
Здавался, нiчого вже не врятує алкоголiка. Та й грошей на життя вже не було. I тодi Антонiна прийняла рiшення – їхати на заробiтки в Португалiю. Старшому сину тодi було 13 рокiв, дiвчинцi – 10. Дiти ще малi. А вона якраз встигне за кілька рокiв заробити грошей, i тодi дiти зможуть хоча б вивчитися.
…Коли їхала – серце розривалося. Бо ж залишала дiтей на Сергiя. Звичайно, за ними обiцяла дивитися кума, i сусiди добрi. Та й Сергiєва матiр пообiцяла, що буде постiйно приїздити – вона жила у райцентрi поряд з Вiнницею.
Вiд’їзд дружини протверезив чоловіка. Якогось ранку його донька сказала, що тьотя Лена забрала прати колготки i їй немає в чому йти у школу. Сергiй пiшов до сусiдки Лени, i вона, заклопотана своїми дiтьми i справами, просто кинула йому випранi колготки.
Це було, як ляпас. Притискаючи до грудей купку яскравих колготок, здригався вiд думки – невже його дiтей мають ось так, поспiхом, обходити чужi люди?
Це стало переломним моментом.
Виявилось, що вiдмовлятись вiд пиятик з друзями-алкоголiками неважко. Просто треба собi твердо сказати – нi! – i повiрити у це. І, вiдчуваючи твою твердiсть, нiхто не наважиться назвати тебе «мурлом».
Дiти були просто щасливi, що батько знову вдома і намагається пiдтримати той затишок, який з вiд’їздом мами занепав.
Потiм Сергiй почав шукати роботу. Боявся навiть пiдходити з пропозицiєю себе. Що вiн може запропонувати? Але у нього було бажання, а ще диплом iнженера. I Сергій поздвонив по оголошенню, де запрошували на роботу майстрiв зi складання меблiв. Йому, iнженеру-конструктору, це було зовсiм неважко. I дуже приємно пропонувати директору новi iдеї у дизайнi меблiв.
У сiм‘ї з’явились грошi, дiти були щасливi що татко виправився. Антонiна не могла повiрити, коли кума телефоном розповiдала їй про цi змiни.
…Зараз Антонiна ще працює у Португалiї. Сергiй – продовжує займатись дизайном. А дiти – чекають, коли повернеться мама, щоб показати, яким татко став класним. Вони вiрять, що це вони його змiнили.…
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
