У моєї подруги в юностi був дивний прихильник, вдвiчi старший за неї. Жила вона з 45-рiчною мамою, i почав до них ходити мамин спiвробiтник, рокiв сорок йому було. А Мілi — вiсiмнадцять. Цукерки носить, квiти, запрошує гуляти, i не маму, а Мiлу.
Вона ображалась: такий старий — i закохався! Замiсть принца iз спортивною статурою якийсь конторщик! Гидко, принизливо... Мiла вiдмовлялась, навiть ховалась вiд нав'язливого залицяльника.
У домi у них жила кiшка. Нелагiдна, шкодлива, але тримали, бо в їхньому старому будинку барачного типу на кiлька квартир було безлiч мишей, а мишкувала киця вiдмiнно. Кiшка гостя незлюбила, як вiн прийде — ховається, шипить на нього.
Так тягнулось мiсяця пiвтора, вже лiтнi канiкули закiнчувались. I раптом все змiнилось! Мамин спiвробiтник став приходити веселий, жвавий, натякав, що скоро все в нього пiде на краще. I диво — кiшку теж мов пiдмiнили, перестала шипiти, дряпатись, навпаки, треться об його ноги, мурчить. I взяла нову моду — вискочить на стiл, розвалиться, витягнеться i лежить там. Мілина мама, як побачила — впала на стiлець i за серце схопилась: «Бути в домi покiйнику! Це вона мене вилежує!». Мiла кiшку зі столу зганяла, а мама все переживала. Знайомий, бувало, приходить, посмiхається, а Мiлi чорнi думки в голову лiзуть — чи не задумав вiн, бува, чогось з мамою зробити? Навiть до циганів ходила, вони тодi бiля автовокзалу по Київськiй крутились. Циганка грошi виманила, наговорила три мiшки без толку, бiдна Мiла ледве вiд неї вiдбилась.
...У той день знайомий прийшов ввечерi з пляшкою вина, розмовляв, смiявся, жартував з мамою i дочкою. I на кiшку поглядав, а та — на нього. Конкретно нiчого не сказав, але видно було, що людина щось вирішила і стоїть на порозi якихось змiн. Пiшов вiн — i пропав! День, другий, тиждень... Немає людини ні на роботi, ніде. Послали комiсiю до нього на квартиру. Документи, грошi, всi речi на мiсцi, а його нема. Так нiчого i не знайшли, нi тiла, нi якогось натяку. Зник чоловiк безслiдно. Ось, виявляється, кого киця «вилежувала». Недаремно кажуть, що очi кiшки — це вiкна в iнший свiт.
У Людмили дуже довго не складалось особисте життя. Вже пiсля тридцяти вийшла за розлученого, але хорошої сiм'ї, по сутi, в неї так i не було. Зараз живе тiльки заради сина.
А котiв уникає, на руки не бере i в очi їм не дивиться. Як побачить де, що кiт на стiл лiзе — вiдразу жене.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
