ЧОМУ ЗВІЛЬНЕНО З РОБОТИ ДВОХ ЖУРНАЛІСТОК ВІННИЦЬКОГО "5-ГО КАНАЛУ"
Минулого тижня глядачі вінницького «5-го каналу» не побачили в ефірі прізвищ двох відомих місцевих журналісток – Тетяни Гречанівської та Ірини Камоен. Працюючи у форматі новин, вінницькі журналістки намагалися об’єктивно висвітлювати політичні події регіону. І чим все закінчилося? Обидві сьогодні – безробітні...
Що стало причиною звільнення? Чи існує політична цензура на місцевому «5-у каналі»? Чи диктують правила «ефірної гри» для журналістів місцеві чиновники та політики. Про це читайте матеріал журналіста Дмитра Ляшка із «Телекритики» – «Режим економії» по-вінницьки?». А висновки кожен зробить для себе сам.
«На Вінницький кореспондентський пункт «5-го каналу» чинять тиск? Про це повідомляє один з колишніх співробітників корпункту. У минулу п’ятницю звільнили шеф-редактора вінницької студії «5-го каналу». Натомість, ще один журналіст написав заяву на звільнення. Зміни пояснили ротацією кадрів. Хоча правда зовсім у іншому... Впродовж місяця колектив телеканалу робив низку резонансних матеріалів, які не сподобалися певним особам... Тому й звільнили усіх. Сьогодні ж на журналістів відверто тиснуть. «Ріжуть» найрезонансніші елементи ефірів! Сподіваємося лише на вашу допомогу! Не дамо знищити СВОБОДУ СЛОВА!» – така заява була розповсюджена одним з журналістів вінницької ТРК «Пілот» (більш відомої як корпункт «5-го каналу» у Вінниці, принаймні, так вони себе називають).
Володимир Завадюк, журналіст студії, каже, що його залишили на роботі, тому що він працює «в кадрі»: «Шеф-редактора звільнили, а Ірина Камоен теж працювала в ефірі, була ведучою, втім, написала заяву і пішла з телебачення. Чому сталися ці звільнення? Бо протягом останнього місяця редакція робила безліч матеріалів, які не сподобались керівництву. Там були матеріали щодо аналога «Еліта-центр», який є в Києві, у нас така ситуація була з Фондом кредитування, але, як виявилось, до цього фонду мають відношення обласна рада, вищі посадовці. Тому ця тема не подобалася. Потім була ще одна справа, мова іде про одного з кандидатів на посаду мера (Дмитро Дворкіс), його теж не потрібно, як сказано було, висвітлювати у наших новинах. Тому новини втратили певну об’єктивність».
«На минулому тижні у нас було дуже багато матеріалів про яскраві події в місті, наприклад, голодування газети «33-й канал», виступ кандидата на посаду міського голови Дмитра Дворкіса, приїздив до нас Матвієнко (заступник глави Секретаріату Президента) і дуже критично висловився на адресу обласної влади, і ці матеріали пішли підряд, – розповідає екс-шеф-редактор студії «Пілот» Тетяна Гречанівська. – Вчора я отримала повідомлення від свого безпосереднього керівника Ігоря Довбні, що з понеділка всі матеріали ідуть лише після попереднього узгодження з ним. У понеділок ми з ним зустрілись з приводу того, що моя ведуча (Ірина Камоен – «ТРК») поклала заяву, вирішила розрахуватись. І Ігор Довбня заявив мені: «Вам запропоновано залишити цю посаду».
Натомість, керівник ТРК «Пілот» Ігор Довбня у коментарі «ТРК» стверджує, що «звільнення відбулося через власне бажання шеф-редактора та ведучої, і з виходом тих чи інших матеріалів це не пов’язане». Також він відкидає будь-які припущення про здійснення тиску на журналістів.
Далі – після звільнення тепер вже колишніх працівників – на ТРК «Пілот» будуть працювати журналісти газети «20 хвилин».
«Наш директор (Ігор Довбня – «ТРК») – є також і віце-президентом корпорації «RIA». Я думаю, що тут причина суто економічна. Президент корпорації Олександр Човган давно говорив, що в нього навіть є наказ про створення спільного проекту «газета + корпункт», – робить припущення пані Гречанівська. – Я пов’язую це з кількома факторами, в тому числі, і режим економії, нащо нас «годувати», коли можна поставити колектив газети «20 хвилин» – і вони за одні і ті ж гроші будуть робити і телепрограми. Мені ніхто нічого не казав, але коли я почула про таке рішення – я поклала заяву і пішла. Не з’ясовуючи стосунків. Потім мені по телефону президент корпорації (Олександр Човган – «ТРК») сказав, що «готується документ про вашу професійну непридатність, але якщо ви подали заяву, тоді приходьте до мене, я хочу, щоб ви працювали у якійсь там газеті».
Іван Адамчук, генеральний директор «5-го каналу», каже, що ніякого відношення до цієї справи ні він, ані канал не мають: «У нас немає жодного кореспондентського пункту чи студії у Вінниці. І Гречанівська на «5-у каналі» не працює і ніколи не працювала. З ТРК «Пілот» підписана угода, за якою вони виготовляють для «5-го каналу» певні матеріали. Найперше, мені дивно і смішно дивитися, що вони називають себе «5 канал», студія «5-го каналу». Вони до цього каналу абсолютно ніякого відношення не мають. Є господарські відносини між двома юридичними структурами: ТРК «Пілот» і ТРК «НБМ». Врахувавши цей аспект, можна зробити висновок, що вирішувати конфлікт, який виник у Вінниці, пан Адамчук не має ніякої можливості.
Тетяна Гречанівська по-іншому бачить цю ситуацію: «Ми працюємо на цьому корпункті з 5 вересня 2004 року, нас запросив Влад Лясовський, який на той час був генеральним продюсером каналу, ми відпрацювали дуже, російською мовою, «лихо» президентські вибори, бо, власне, таких новин, як у нас, не було ні в кого... А після виборів почалися вже якісь розмови: навіщо нам це телебачення, і такого телебачення нам не треба, треба себе окупати, робити якусь рекламу і так далі. Ми робили щоденні новини – три журналісти і два оператори. Ми намагалися працювати у форматі «5-го каналу», щоб новини були збалансовані, щоб не псувати своїм «провінціалізмом» «великі канали». У нас обладнання з «5-го каналу», камери і мікрофони « П’ятого», в студії висить «п’ятірка». Він (Іван Адамчук– «ТРК») не розуміє, що є корпункт? Коли це потрібно було – ми працювали... Інша справа, що у нас дуже таке «дивне кохання», вони увесь час підозрюють, що це якась «порошенківська студія»... Я не хотіла б робити якихось голосних заяв. Але мені не наплювати, звичайно, бо я дуже багато серця вклала у «5-й канал»...
Ну що ж, залишається додати, що ТРК «Пілот», як повідомив «ТРК» член Нацради Ігор Курус, виходить у Вінниці на частоті «5-го каналу». Власну частоту «Пілот» має тільки на радіо. Завдяки неофіційним джерелам «ТРК» зрозуміла, що до недавнього часу адміністрація нинішнього «Пілота» таки справді представляла інтереси «5-го каналу» у Вінниці, переважно щодо розміщення місцевої реклами, а також виробництва місцевих новин... Але «Пілот» дійсно є юридичною особою, отже, її керівники мають виключне право вирішувати і редакційні, і кадрові питання.
Водночас, якщо відійти від суто юридичних питань до більш, так би мовити, загальних, то ситуація у Вінниці дуже нагадує те, що сталося нещодавно з радіо «Ніко FM», яке було повністю переформатовано в інший – суто комерційний – формат «Радіо-5». Судячи зі всього, власники і «Пілота», і «5-го каналу», використавши у 2004 році професійний запал журналістів для вирішення, перш за все, політичних завдань, тепер хочуть тупо заробляти гроші. І ніде правди діти – мають на це повне право. Між тим, якісна журналістика може бути рентабельною лише за набагато більших зусиль... Вочевидь, сенсу в таких зусиллях власники вже не бачать...» (кінець матеріалу).
Точка зору. ЯК ВІННИЦЬКА ПРЕСА ВИСВІТЛЮЄ ВИБОРИ-2006
Рік тому, відслідковуючи, як висвітлює вінницька преса перебіг виборчої кампанії, можна було зробити висновок, що не кожен кандидат має рівний доступ до ЗМІ. «Чорний піар», «джинса» («заказухи») – все це було притаманно нашій пресі. Що змінилося за цей період? Як самі журналісти оцінюють роботу ЗМІ під час виборів? Про це – у інтерв’ю представників різних ЗМІ Вінниччини «Незалежному громадському прес-центру «Вінницький вибір-2006».
Тетяна Гречанівська: – На жаль, сьогодні доводиться констатувати, що «адмінресурс» застосовується. Наприклад, кандидат у мери Володимир Гройсман, він же секретар міської ради, не сходить із екранів телевізорів та сторінок газет. Причому у відпустку він не пішов. Це, на мою думку, чиста «джинса». Можна наводити приклади різних чиновників, які сьогодні «світяться» у пресі, але не як кандидати, а як посадовці. Про яку рівність всіх суб’єктів виборчого права може йти мова?
Наталія Афанасьєва: – Сьогодні закон про вибори поставив журналістів у такі умови, коли вони не мають права коментувати чи робити власну оцінку перебігу кампанії. Потрібно мати вищий пілотаж, аби «езоповою мовою» донести до читача те, що насправді відбувається. Проте, потрібно відзначити, що кандидати всіх партій мають рівний доступ до ЗМІ. А це позитив.
Наталія Болховська: – На мою думку, журналісти мають чесно вибачитися перед своїми глядачами, читачами, слухачами. Бо сьогодні вони виконують роль «ретрансляторів», а не свої професійні обов’язки чесно та об’єктивно доносити інформацію до аудиторії. «Заплачено» – потрібно писати, показувати. І лише ті партії та кандидати, які мають гроші, можуть засвітитися перед виборцями. На жаль, це так. А виборцям потрібно зрозуміти, що позиції журналіста у більшості матеріалів – немає і не може бути.
Андрій Орленко: – За моєю глибокою переконаністю, ці вибори набагато відрізняються від того, що було раніше. Внутрішня свобода журналіста представлена зовсім по-іншому... Не всі навчилися нею користуватися ефективно. Очевидно, що тиснути на пресу будь-яким неформальним способом складніше. Умови ж доступу всіх кандидатів – є. Плачуться про те, що не мають доступу до преси ті, хто не має достатньо грошей, або ті, у кого проблеми із публічністю. А з цензурою я не зустрічаюся.
Іван Педорук: – Ми вперше працюємо в історії державних засобів масової інформації зі всіма суб’єктами виборчого процесу. Жодного разу нам не було вказівок і натяків на те, що давати, а що не давати у ефірі. Стосовно ново стійних сюжетів, то коли виникає сумнів щодо правдивості інформації, то беремо коментар у опонентів. Так було у сюжеті стосовно універмагівської площі по кандидату Форманюку. Єдиний непозитивний момент – це недосконалість закону про вибори. У одних суб’єктів виборчого права є гроші, а у інших – ні. Відповідно, немає доступу до ефірів. Але це потрібно регулювати на законодавчому рівні.
Віктор Скрипник: – Доступ всіх кандидатів до преси є, але не у всіх однаковий... А без «адмінресурсу» – я не знаю і не пам’ятаю жодної виборчої кампанії, яка відбувалася. Все порівнюється у більшому чи меншому тискові – у якій мірі застосовується цей «ресурс». Як спрацьовують журналісти? В більшій мірі вони відтворюють те, що є. Але стосовно аналізу ситуації – дуже мало таких матеріалів. За цю кампанію не пригадаю жодного. І ще хотів би зазначити, що сьогодні представники ЗМІ не мають звідки взяти об’єктивної інформації від соціологів та політологів. Бо вони всі представляють ту чи іншу політичну силу.
ЗАЯВА ВІННИЦЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ. Ми вимагаємо від чиновників, які є у партійних списках, піти у відпустки на час виборів
До кінця виборчих перегонів залишилося три тижні. Весь цей час ми намагаємося об’єктивно та неупереджено висвітлювати хід кампанії як на загальноукраїнському, так і на місцевому рівні. Кожній партії, кожному кандидатові від тієї чи іншої політичної сили, претендентам на посади міських голів надаються рівні права і можливості висловитися у телерадіоефірах, на газетних шпальтах.
Але ми стурбовані тим, що більшість кандидатів, чиїми прізвищами прикрашені прохідні частини списків різних партій, неcумлінно ставляться до виборчих перегонів. Це стосується тих керівників, які займають відповідальні посади в органах виконавчої влади: в обласній та районних адміністраціях, у міськвиконкомах, у сільських та селищних радах, а також очолюють підприємства та організації, які забезпечують життєдіяльність області, міста, районів.
Останнім часом багато керівників, як київських, так і місцевих, активізувалися у своїй роботі. Її результати вони неодмінно хочуть висвітлити через засоби масової інформації. Хоча і про політику не йдеться, але їхні прізвища та обличчя не сходять зі шпальт газет та з екранів телевізорів і звучать у радіоефірах. Простіше кажучи, це називається «PR-ом».
Згідно із законом про вибори, всі чиновники, які беруть участь у перегонах – будь-то губернатор, міський голова, керівники управлінь – мають йти у відпустки і займатися суто виборчою кампанією, а не під виглядом своєї «незамінності» на тій чи іншій посаді поєднувати політику і роботу.
Ми, журналісти Вінниччини, закликаємо таких чиновників негайно взяти відпустки, як того вимагає закон, і не використовувати своє службове становище для проведення виборчої кампанії.
Ми не хочемо, щоб нас використовували для власної політагітації шляхом спекуляції на соціально-економічних проблемах регіону.
Ми хочемо, щоб усі суб’єкти виборчого права під час цієї кампанії мали рівні можливості.
Ми сподіваємося, що наша заява дійде у кожний владний кабінет і керівники різного рівня її прочитають.
Журналісти Вінниччини (19 підписів)
Кількість підписантів цієї заяви щодня збільшується.
Сторінка підготовлена в рамках проекту «Моніторинг виборів на Вінниччині через громадський прес-центр» за сприяння фонду розвитку ЗМI посольства США
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
