"КОЖЕН ДЕНЬ ЯКАСЬ "СУЧКА" ШЛЕ МОЄМУ ЧОЛОВІКОВІ SMS-ки... А чим я гірша від тієї, котра влізла у моє життя і знищує його?"
«Людина, з якою я прожила 14 років, виховала доньку, просто розтоптала мене і спопелила мою душу.
Наше кохання було, як сніговий валун, який ріс з кожним роком. Спочатку, вийшовши заміж, я не розуміла, чи кохаю свого чоловіка. Це був гарний юнак з голубими очима, голлівудською посмішкою, і за ним «помирало» багато дівчат. Але чому він обрав мене? Я теж мала достатньо шанувальників і все вибирала, і вибрала.
Все почалось через півроку після весілля, коли я зловила його, п’яного, зі своєю подругою вдома на Новий рік. Мені здавалось, що життя закінчилось! Але у 19 років дуже вірилось, що це помилка, і він поклявся, що це — смішна випадковість, яка сталась «по п’янці».
Йшли роки, я все більше звикала до його ніжних рук, поцілунків, до нього самого. Він став частиною мене, без якої я не уявляю свого життя. Але навіть дитина нас не зблизила. Палкий і ніжний вночі, вдень він ставав чужим і далеким. 14 років - це не рік, я не раз хотіла його покинути, але щоразу, коли мій Льонечка починав іти - я його спиняла і ледь не ставала на коліна.
А зараз моє життя перетворилось на суцільний жах!
З’явилась хата, яку нам подарувала свекруха, де він проводив увесь свій час. Я почала помічати, що зовсім не цікавлю свого чоловіка. Його мобільний, якого він постійно ховав і блокував, став для мене найзапеклішим ворогом. Але тільки починала щось говорити, коли він пізно приходив, отримувала відповідь: «Ти дурна, я цілий день працюю, а в тебе дурниці в голові!» В ліжку це стала друга людина. Його кохання я майже випрошувала! Він був постійно втомлений.
Всі вважали нас ідеальною і дуже гарною парою. Ніхто не знав, як цей «красунчик» вдома перетворюється на монстра, якого вже бісила і дитина. Але я все терпіла. І ось, прийшовши після роботи додому, застаю в хаті гамірну компанію. Чоловік повідомив, що треба йому поїхати на 3 дні до Львова, щоб хоч щось заробити.
Я не хотіла, адже дорога погана і сніг. Коли ми сиділи за столом, мій коханий весь час бігав у туалет, пояснив, що щось не те з`їв. Але моя інтуїція мене не підвела. Коли він заснув, ми з дитиною взяли барсетку і відкрили. Телефон, який ховався від мене навіть у ванній 3 роки, був розблокований і увімкнений. Я натиснула відділ повідомлення - і для мене життя втратило всякий сенс!
Адже кожен день якась «сучка» спілкується з моїм чоловіком з допомогою SMS. Вона просила її не кидати, називала сонечком, коханим, зайчиком, не могла без нього заснути. А в той день написала: «Льоню, я не переживаю, адже в мене є ти, а це головне, завтра їдемо?», а мій милий побажав їй спокійної ночі і повідомив, що за неї готовий перерізати собі вени!
Люди добрі, для чого було мене мучити, називати коровою, дурною, не приносити додому ні копійки, протягати руки, штовхати, а якусь змію возити на моря і в так звані відрядження? Я не бачу свого чоловіка вже 10 днів. Після цього шоку взяла телефон, коли він спав, і занесла свекрусі. Для неї це теж був шок.
Мені 32 роки, я гарна висока жінка, у нас виросла донька, як дві краплі — тато. Чим я гірша від якоїсь стерви, яка влізла в мою сім’ю і наробила такої біди?
Невже всі чоловіки однакові? Чим більше їм стаєш відданіша, тим швидше набридаєш? А до тих «сук», яких повний телефон, я хочу звернутися: дівчата, всі мої сльози не впадуть на землю! Я проклинаю вас за те, що ви зробили з моїм життям. А особливо хочу звернутися до Лени. Ти писала йому, що тобі важко на душі, знаючи, що він приходить додому і лягає спати зі мною. То, голубко, знай, що, крім тебе, є ще Алла, перукарка, Слава, Руся і ще безліч падлюк, які пишуть йому на телефон і чекають у гості.
Одна написала: «Привет, когда заедешь? Я мокрая от желания! Жду!» Так що, голубко, буде він собі перерізати вени не тільки за тебе. Господи! Дай мені сили не наробити дурниць.
До редакції я маю велике прохання: надрукуйте цього листа і нічого не змінюйте, хай усі знають, що під личиною порядного чоловіка ховався нелюд і гуляка.
А як мені жити з цим тягарем, як вірити людям? Адже, крім рук свого чоловіка, до мене ніхто і ніколи не торкався! За це, мабуть, така мені дяка!»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
